Проектуючи творчо своє життя, розробля­ючи і здійснюючи індивідуальний життєвий сце­нарій, особистість опановує не лише необхідні знання, але й компетентність, зрештою, може, найвище мистецтво — мистецтво жити.

Видатний філософ XX ст. Х. Ортеґа-і-Гассет зазначав: "Мені дано "моє життя", і моє життя - це передусім те, що я знаходжусь у світі; і не в якому-небудь невизначеному, а в цьому світі, у цьому нинішньому, і не просто в цьому театрі, а саме в цей момент, роблячи те, що я в ньому роб­лю, у цьому театральному фрагменті мого жит­тєвого світу, я філософствую. Отже, корінне пи­тання філософії полягає в тому, щоб визначити цей образ буття, цю реальність, якою ми називаємо "наше життя". Отже, життя - це те, чого ніхто не може зробити за мене, життя існує без права передачі, це не абстрактне поняття, це моє найіндивідуальніше буття".

Ось чому місія нової школи полягає в тому, щоб допомогти кожній дитині усвідомити смисл свого життя, визначити "свій образ буття", "зустрітися зі своєю сутністю" (М. Хайдеґґер), оволодіти універсальними константами життєвого світу, постійно шукаючи відповіді на "останні питання буття" (В.Біблер),що визначають орієнтири в її розвитку, систему смисложиттєвих коор­динату яких вона може існувати.

На зламі століть закономірний пошук відпові­дей на запитання: Як плекати образ людини - го­сподаря власної долі? Якою має бути людина у житті і чим вона озброєна для життя? Як до­помогти дитині з особливими потребами компетентно обрати свій життєвий шлях та ефек­тивно інтегруватися в суспільство? Як подола­ти соціальний параліч, недовіру й відчуженість? Як освіта сприятиме особистісному розвитку, розкриттю потенційних можливостей дитини з особливими потребами?

Ці та інші животрепетні питання є предметом філософської, педагогічної, методологічної реф­лексії, спрямованої на пошук інноваційних моде­лей розвитку життєвої і соціальної компетентно­сті, інтеграції дітей з особливими потребами в ук­раїнське суспільство.

Сьогодні як ніколи гостро постає завдання ос­мислення й пізнання нових педагогічних реалій, створення нової філософії освіти, відкритої до та­ємниць життя людини, її прагнень, життєвого й ду­ховного світу.

На цій основі має формуватися нова педаго­гіка - педагогіка життєтворчості, у цен­трі якої - дитина з її радощами і болями, злетами і драмами, інтересами, потребами, з її напруженим екзистенційним духовним світом.

"Коли змінюється філософія людини (її при­роди, її цілей, її мети, ЇЇ реалізації),- зазначав А.Маслоу, - тоді змінюється все, а не лише філо­софія політики, економіки, етики й аксіології, фі­лософія міжособистісних стосунків і самої історії. Змінюється й філософія освіти, психотерапії й особистісного розвитку, теоретичні уявлення про те, як допомогти людині стати тією, якою вона може і якій їй слід стати. Зараз ми перебуваємо у процесі такої зміни концепції здібностей, потенціалу і цілей людини. Народжується нове бачення можливостей і долі людства. Цей процес здатний викликати багато наслідків, і не тільки для наших концепцій освіти, але й для нашої науки...

Я думаю, що зараз у нас є можливість розпо­чати формування нового погляду на людську природу як на "цілісну, єдину, складну психічну систему".

У глибоких, пророчих словах одного з видат­них представників гуманістичної психології XX ст. А. Маслоу міститься квінтесенція, суть нової філо­софії освіти, педагогіки, покликаної розкрити шляхи самоактуалізації й самореалізації особистості, задоволення її вітальних і духовних потреб, впливати на стрижневе, внутрішнє в людині, тобто на те, чим вона живе, до чого прагне, які дороги обирає, на її переконання, цінності, на основі яких вона намагається будувати свій життєвий проект, визначати свої життєві орієнтири і кредо. Людина, яка зростає, повинна сама себе створити, осмислити власне життя, оволодіти мистецтвом життєтворчості.